Я досі пишаюся цим вибором 🥰🤝

Дякую, можливо, колись десь після всіх карʼєрних звершень осяду на виноградниках, буду своє робить. 💪

Більшу частину менеджерили, але регулярно виходили на рівні пахати. 🫡

Дякую! 🥰

Це ось сет з минулорічного gamescom. ✨

Косметика глембі – це взагалі топ для всіх веселих макіяжів. ✨

Я висвітлила основні моменти з моїх спогадів, але насправді їх значно більше. Ця частина життя була і залишається для мене дуже важливою, переоцінити вплив цих трьох років на моє становлення як людини важко.

Ставте п'ять вподобайок, і я розкажу, як двічі ледь не від'їхала на виробництві)))))))

Наступні роки були +- такі самі, але дещо комфортніші, бо, як я вже написала, з бізнесом ставало все краще.

Коли я навідалася в гості аж у 2023 році, майже не впізнала цех. Тут фотки на тому ж самому винограднику з різницею у 8 років.

Також у 2016 році я вперше відвідала салон вина, стояла на стенді та трьома мовами нескінченно розказувала про наші вина. Паралельно дегустувала все підряд і під вечір голова тупо гуділа.

Ну а після завершення двох найінтенсивніших тижнів із 10-12 годин на ногах, починався процес бродіння і тут мої активності трошки сповільнювалися. Я набирала сусло на аналізи, їздила в лабораторію, ну і мила-мила-мила все підряд: резервуари, прес, транспортери…

Найкраща частина всіх зборів – хавка опісля. Отут піцца, але часто то був тупо хліб, якесь мнясо, сир і, звичайно, вино. Але напузанітися знатно – це завжди було про свято кінця збору врожаю, там Бобінети завжди проставлялися для всіх робітників і друзів, які допомагали.

Улюблений збір винограду в мене теж трапився 2016 року. Ми тоді поїхали збирати недостачу врожаю на чийсь напівзакинутий виноградник. Підйом о 5 ранку, о 5:30 стався НАЙСМАЧНІШИЙ круасан в моєму житті, ще гарячий, в темряві, перед 4 годинами роботи в -3 градуси серед колючих чагарників.

Окрема любов – пси на виноградниках.

Оце вже 2016 рік, я обдираю емаль з нових-старих резервуарів. Ненавиділа цю роботу.

А осьо модний транспорт – роздовбана вантажівка, яка ледь їхала, і трусило її постійно і завжди. В наступні роки, до речі, з бізнесом стало краще і її, як і більшість обладнання, замінили.

Оце прес, його я теж мила регулярно. Треба було залазити всередину, привіт клаустрофобії! Пізніше його замінили на іншу модель, без ланцюгів всередині, стало краще!

Далі – прийомка винограду, тут мій головний обов’язок був мити все, що тільки миється. Найбільший виклик – це ящики, в яких доставляється виноград. Їх зазвичай було декілька сотень, майже щодня протягом десь двох тижнів.

Тут я постійно була вся мокра, а руки-ноги – в синцях.

Ось це – ланч, обов’язкова частина будь-якого збору, бо жерти хочеться знатно. До речі, у французів “швидкий” перекус – це десь сорок хвилин. У циган – значно менше, тому я відчувала спорідненість душ.