Чесно кажучи, концепція таких книг-відгуків про кремацію тварин хоч і звучить дивно, але на ділі виявилося дуже терапевтично. Адже:
1. Власники можуть висловити свій біль і прожити його.
2. Нові люди, що приходять, відчувають, що вони не самотні у своєму горі.
Взаємопідтримка від анонімів.

Деякі власники приходили на кремацію дуже підготовленими і мали роздруковані фото, які включали додатково бо тексту. Покійся з миром, Фрізет, твої власники були дуже креативні і дуже тебе любили

Цей текст був цікавий тим, що тут кремували коня, що народився 1989 року. Його власники дуже пишалися ним і навіть написали його офіційний серійний номер, бо він був породистий. Мабуть приходили на церемонію з немовлям, бо вся сторінка описана каракулямий

Усього було 5 поминальних книг з 2017 до 2023 року. Часто бувало так, що власники втрачали кілька тварин і приходили на кремацію знову і знову. На попередньому фото було зображення морської свинки. Це та ж сама власниця через кілька років ховала іншу свинку:

Перший мій допис у блускай буде про поминальні практики. Сьогодні я відвідала кремацію собаки. Ми сиділи чекали на попіл у кімнаті, де були поминальні книги, у яких власники тварин писали свої історії про померлих улюбленців.
Розкажу, що запам'яталося