ми його з тобою обговоримо абсолютно безкоштовно

саме листування прописане, безумовно, красиво, але, як вельми самокритично зазначає одна з персонажок в якийсь момент, воно часом перетворюється на purple prose – естетична складова тексту затьмарює смислову.

також хотілося б знати більше про природу війни в часі, причини, мотивацію сторін загалом та персонажок. бо для мене в нинішніх реаліях концепція «закохатися у ворога» звучить насправді, ну. не надто реалістично. навіть із поправкою на жанр фантастики.

думаю, що проблема для мене саме у форматі – через те, що половина тексту це листи героїнь, мені не вистачило деталізації світобудови: кращого опису рідних світів героїнь, альтернативних версій минулого і майбутнього, усього того, що власне робить піджанр подорожей у часі цікавим.

my thoughts yesterday exactly

а ну в принципі it checks out

типу якщо подумати наскільки абсурдний сюжет… чєли вчаться у якомусь престижному коледжі, описуються як найкращі студенти, думають зробити Вклад у Науку™️ і вирішують для доведення своєї гіпотези просто анелайвнути себе😭

переказувала марині сюжет. під кінець вона спитала «так а дипломи вони таки захистили?» і мені стало дуже смішно

але втілено це все якось так недолуго, наче просто звалено докупи, аби створити ілюзію «глибокого» тексту.

за усіма цими звірами, черницями та жабами стоїть лише нескладний та передбачуваний сюжет з пласкими персонажами.

ця книга мене дуже сильно розчарувала, бо в ній є багато елементів, які я зазвичай люблю – усі ці простори на межі життя та смерті, зациклений час, посилання на міфологію тощо.

уся глибина її т.зв. моторошної – це набір неповʼязаних між собою символів, які автор не може ані пояснити, ані хоча б якось органічно вписати в сюжет. цій книзі не вдається бути ані хорошою містикою, ані хорошим детективом, бо

про «я бачу, вас цікавить пітьма» ілларіона павлюка я вже писала в твіттері і жалілася всім, хто був готовий слухати але: 1) не бачу причин цій книзі бути такою довгою 2) не бачу причин їй бути настільки популярною.