Діалог який прозвучав одного вечора під книжковою поличкою:
— Книжка то не їжа, шо з'їв і забув.
— За то ти не помреш... коли з'їш їжу. А коли з'їш книжку — помреш.
Діалог який прозвучав одного вечора під книжковою поличкою:
— Книжка то не їжа, шо з'їв і забув.
— За то ти не помреш... коли з'їш їжу. А коли з'їш книжку — помреш.
—...я пишу книжку і збираю матеріал для неї. У цій є все, що мені треба. Може дасте мені на пів години, щоб перексерити?
— Ні.
— Я тут поблизу маю дівчат, вони живо витягнуть з неї все що мені треба.
— Ні.
— То не можна?
— Ні.
— Що то ви за продавець такий?!
—...я пишу книжку і збираю матеріал для неї. У цій є все, що мені треба. Може дасте мені на пів години, щоб перексерити?
— Ні.
— Я тут поблизу маю дівчат, вони живо витягнуть з неї все що мені треба.
— Ні.
— То не можна?
— Ні.
— Що то ви за продавець такий?!
— Доброго дня. А у вас є Конституція?
— Доброго дня, зараз немає.
— А де можна купити не підкажете?
— Може спитайте в інших книгарнях.
— Та крім вас більше нікого нема в центрі. Всі зачинилися.
— 😳
*сиджу, радію монополії на книжковий ринок.
— Доброго дня. А у вас є Конституція?
— Доброго дня, зараз немає.
— А де можна купити не підкажете?
— Може спитайте в інших книгарнях.
— Та крім вас більше нікого нема в центрі. Всі зачинилися.
— 😳
*сиджу, радію монополії на книжковий ринок.
— Маєте можливо "Прискорювачі дахів"?
— 😒
*наші дахи їдуть достатньо швидко. Їх не тре прискорювати.
— Маєте можливо "Прискорювачі дахів"?
— 😒
*наші дахи їдуть достатньо швидко. Їх не тре прискорювати.
— Доброго дня. А у вас тільки література чи є ще книжки?
— 🥲
— Доброго дня. А у вас тільки література чи є ще книжки?
— 🥲
*пані з дитиною (4-5 років) пів години вибирає у дитячому книжку, щоб вчити читати. Нічого не підходить. То завелике, то замаленьке, то завеселе, то засумне. Минає ще пів години. Дитина видає:
— Мамо, давай я сама напишу книжку і ми більше ніколи не будемо вибирати.
*пані з дитиною (4-5 років) пів години вибирає у дитячому книжку, щоб вчити читати. Нічого не підходить. То завелике, то замаленьке, то завеселе, то засумне. Минає ще пів години. Дитина видає:
— Мамо, давай я сама напишу книжку і ми більше ніколи не будемо вибирати.
Обожнюю людей які так уважно і зацікавлено слухають як ти пів години розпинаєшся про книжку, а потім видають:
— Дякую, я її вже читала.
Обожнюю людей які так уважно і зацікавлено слухають як ти пів години розпинаєшся про книжку, а потім видають:
— Дякую, я її вже читала.
— У вас є Антропологія української літератури?
— Антологія української поезії?
— Ага.
— У вас є Антропологія української літератури?
— Антологія української поезії?
— Ага.
— Треба листівки вітальні.
— Осьо тут стоять.
— А шо нічо солідного нема?
— Немає нічо солідного.
— Шо всьо таке безбожне, чорти всякі?
— Так, пані, безбожне.
— Треба листівки вітальні.
— Осьо тут стоять.
— А шо нічо солідного нема?
— Немає нічо солідного.
— Шо всьо таке безбожне, чорти всякі?
— Так, пані, безбожне.