QT, сам того не знаючи і навіть не плануючи передавати глядачам цю думку через свої твори, навчив мене тому, що все ж таки не буває видатних творів, які просто існують щоб існувати, не маючи в собі жодного послання.

Звичайно, з цією тезою можна сперечатись, сформулювати потужні аргументи...

поки чекаю на повітряну тривогу, є можливість написати кілька слів про те, наскільки є недооціненим Тарантіно середини нульових.

так, саме середини, тобто після "Kill Bill" та до "Inglourious Basterds" (які на мою думку мали отримати Оскар замість Джанго, але то інші тема).

В «Кіноспостереженнях» Тарантіно пише, що перший фільм про Бонда, який він дивився це «Diamonds are Forever», який я особисто (визнаючи, як фанат Бондіани, що всі фільми про Бонда від родини Брокколі є важливими і унікальними) вважаю одним з найгірших, але таким, що забезпечив Бондіані виживання…

Почав читати «Кіноспостереження» Тарантіно. Досі не можу збагнути: чи Тарантіно намагається обережно маневрувати між лівицею та правицею (в аполітичному, на скільки це можливо, сенсі), чи він дійсно занадто інтелектуал, щоб триматись «вище цього всього».

Безперечно, ось ця його позиція…