Ложка Дьогтю
banner
blackviburnum.bsky.social
Ложка Дьогтю
@blackviburnum.bsky.social
99 followers 88 following 850 posts
на день чекали довго, а він собі прийшов і не день © 🇺🇦 Help Ukraine, donate for victory: http://comebackalive.in.ua/donate http://prytulafoundation.org
Posts Media Videos Starter Packs
Найсправжнісінька 😊
їй ще дуже подобаються гречані хлібці))
Котівна вкрала броколі у мене з тарілки і з'їла.
Це всі важливі новини за ранок.
Я, як завжди 😁
Радію, що змогли добити збір, це чудово. 🫶
Якнайшвидшого відновлення Ервіну і величезна вдячність за те, що він робить у війську і для війська. 💙
Банка: send.monobank.ua/jar/8DDLzwW8vE
Долучіться, будь ласка.
Дякую 💚
Написала йому вранці мовляв зібрали нарешті кидай номер карти а він мені в мене контузія легка третій день крапельниці роблять а я не знаю як реагувати пишу одужуй а в самої всередині щось обривається хоч я думала там нема вже чому обриватися

Збір поки не закриваю. Посилання у шапці профілю. Дякую.
Хто такий Ервін 🏴 Тред:

Ервін — бойовий медик у 30 корпусі піхоти. У війську — з другого дня повномасштабного вторгнення. Записався у добровольці, потім вступив до тероборони Одеси. Пройшов навчання на медика, був у медеваку штурмової роти, бригадним інструктором з тактичної медицини.
Теж про це думаю. Обома руками за вас, пані. У вас все вийде 💪
Вчора було веселеньке.
Написала рекрутерка з пропозицією фрілансу і вказала, що, серед іншого, треба тексти російською "для країн СНД".
Вдихнула-видихнула і відповіла, що "країни СНД", простибоже, мають свої державні мови, а руснява аж ніяк не мова міжнародного спілкування. І попрощалася.
Ач які.
Мейкап прислав рандомний шампунь як подарунок до замовлення. Вдома все позакінчувалося, взяла його. Мої три волосини стали п'ятьма.
Дива господні.
Розумію, що жирне, тонке і пористе волосся - то просто "джекпот", тому аж цікаво, як буде через добу.

(якщо що - Balea Pure Frische, пахне яблучком)
Йшов другий тиждень, коли мені не смакує жодна кава.
Це взагалі шо таке. Як так жить.
Reposted by Ложка Дьогтю
Моїм знайомим дроноводам потрібні нові колеса. Репост та гривні вітаються
send.monobank.ua/jar/Ti2EnNktN
Провела поглядом два журавлині ключі. Курликали дуже щемко.
Думала, що вже всі відлетіли, але бачу, що ні.
Люблю фіксувати моменти, коли вони відлітають і повертаються.
Таке враження, що не пропускаю щось вкрай важливе.
Нинішній нічний кошмар був про те, що мене привели під конвоєм у якийсь офіс і змушували вгадувати назви фільмів. Якщо вгадаю все, подарують кавомашину. Якщо ніт, застрелять у голову.
Один фільм я не вгадала.
Здається, "Носорога" Сенцова.
Пізніше здогадалася, але нікого це не хвилювало.
Бадумс.
Reposted by Ложка Дьогтю
Мені дуже треба гроші. Я можу зробити для вас шапку на замовлення. Можна разом із шарфом. Дизайн шапки можна обрати з фото або підібрати особисто. Шапки можуть бути стандартні, з вушками, з рожками, в одному кольорі, в кількох. Ціна від 500грн в залежності від матеріалу і складності роботи.
І таке ще дивне.
Два тижні мене не покидає думка повернутися до авторської есеїстики-публіцистики.
Я не маю на це жодного ресурсу і сил. І можу уявити, чого коштуватиме кожен кострубатий текст.
Але якщо воно проситься, можливо, подумаю над цим.
Ще не вирішила.
Не знаю, чи є що сказати суттєво.
Повертаючись до некропології.
Нині дивилася відео пані Тетяни Казанцевої про палац Сосновського (на Чупринки у Львові) і там прозвучала ремарка про облицювання цокольного поверху теребовлянським пісковиком. Це цікаво.
Така географія. Можливо, на Личакові теж використовували цей матеріал.
Досліджу.
Смішне трохи. Забула у потязі парасолю і купувала нині нову. І поки продавчиня переконувала мене придбати не чорну, а з Ейфелевою вежею, я вимкнула голову і в думці волала "Help" The Beatles.
Чорну парасолю я таки відстояла.

Благослови, Буддо, каси самообслуговування.
Пригадала - на початку великої війни перші два тижні взагалі не слухала музику. Потім психіка така "або ти себе рятуєш, або я пішла". І я слухала Portishead.
А потім майже добу спала, бо вперше за декілька днів заснула не у підвалі у спальнику, а в ліжку.
Оце, мабуть, і був той останній раз.
Мозок веде монобалачки про міждисциплінарність некропології. Думки скачуть від пірамід Гізи й скіфських курганів до футуристичних японських колумбаріїв.
В голові грає "Big in Japan" Alphaville.
Попереду нічні кошмари, якщо взагалі засну.
Я забула, коли спала нормально.
Років зо три тому, десь так.
Мене бентежить стан кам'яниці на Тершаковців, 4. Вона розкішна. Дуже. Я була там всередині один-єдиний раз, коли мій одногрупник винаймав кімнату. П'єци там казкові. Зараз її наче реставрують, але те, як це робиться, викликає занепокоєння. Фасаду майже гайки.
Щиро сподіваюся, що палац відживе.
А ще я зробила на людях одну штуку, яку два роки соромилася робити до того і постійно ховалася. Небо не впало. Стеля також. Ніхто не злякався наче.
Невидимий для світу, але дуже значний для мене особисто крок вперед.
Таке враження, що я стала більш видимою для себе і повертаю собі ж суб'єктність.
Хотіла встигнути походити локаціями тижня скульптури. Та всі дороги вели куди завгодно, тільки не туди.
Я не мала сил сперечатися з накресленим планом.
Зате на бічній Личаківської відкрила для себе несподівано таку розкішну ар-нувошну браму, що ух. Здивована, що не бачила її раніше. Чи не пригадую.
Провідала Чеку. Побачила, що стоїть, скоріше за все, її посестра, тож не стала довго забирати людині простір.
За декілька рядів донизу у землю клали захисника. Трохи вище сиділа згорьована матір і дивилася на фото сина.
Це надзвичайно висока ціна. Неосяжна.
І тиша, яку порушує тріпотіння прапорів.
Такий був тиждень, що довелося бачити Лемберг через день.
Цей цикл мене дуже виснажив: день у Львові, день лежачи з тиском 85/55 і повним нерозумінням, де я і хто я. Відвикла я ходити 10-15 км на день, вдома так не походиш.
Та нині, попри дощисько і вітрюган, нарешті знову порозумілася з містом.
Кажуть, сьогодні день ментального здоров'я.
Тож Булька Ольгівна вітає нас усіх з тим, що колись доведеться віднайти.
🫂💛